Туреччина роками лишається одним із головних покупців українського зерна. Пояснюємо, що тримає цей попит стабільним і чому Чорне море на руку експортерам.
Серед напрямків українського зернового експорту Туреччина стабільно тримається в групі лідерів. І це не випадковість кон'юнктури: попит спирається на структуру турецької економіки, географію та логістику, які змінюються повільно. Саме тому цей ринок вважають одним із найбільш передбачуваних для аграрного експорту.
Млинова держава з апетитом до зерна
Туреччина — один зі світових лідерів борошномельної промисловості. Її млини переробляють пшеницю не лише для внутрішнього споживання, а й для подальшого експорту борошна та макаронних виробів у десятки країн. Така модель потребує постійного припливу сировини, і власного врожаю для неї не завжди достатньо — особливо коли йдеться про певні класи й якість пшениці. Звідси — сталий, а не разовий інтерес до імпортного зерна.
- потужна борошномельна та харчова промисловість, орієнтована й на реекспорт;
- велике населення та розвинений сектор хлібопечення;
- тваринництво, що формує окремий попит на фуражні культури;
- потреба змішувати партії різного походження заради стабільної якості борошна.
Чорне море як спільний двір
Україна й Туреччина — сусіди по Чорному морю. Коротке морське плече означає нижчі фрахтові витрати та швидший обіг суден порівняно з постачальниками з інших регіонів світу. Зерно з українських портів може дійти до турецького покупця за лічені дні, а не тижні. Для імпортера це не лише економія, а й гнучкість: легше реагувати на зміну попиту й поповнювати запаси меншими, частішими партіями.
Географія не змінюється з сезонами — і саме вона робить українське зерно природним вибором для турецьких млинів.
Окрему роль відіграє малотоннажний флот і дунайсько-каботажні маршрути. Менші партії, гнучкі графіки, можливість працювати з пониззям Дунаю — усе це дозволяє формувати постачання під конкретного покупця, а не лише великими судновими партіями через глибоководні термінали. Для турецьких млинів середнього розміру така гнучкість часто важливіша за абсолютний обсяг: простіше планувати закупівлю й не заморожувати кошти у великих залишках.
Поки структура турецької економіки та географія Чорного моря лишаються незмінними, попит на українське зерно має міцну опору. Для експортера, що працює на турецький напрямок, важлива зручна точка відвантаження. Порт Кілія на Дунаї дає коротке логістичне плече для виробників півдня та прямий вихід через Чорне море на турецьких покупців. GTK працює тут як зерновий термінал і допомагає прорахувати маршрут — від приймання зерна до завантаження на судно.
Джерело: UkrAgroConsult
Потрібна перевалка чи зберігання зерна?
Зерновий термінал у Кілії на Дунаї. Прорахуємо ваш маршрут експорту.
Звʼязатися з нами
